Воно

«Ти забагато думаєш, Білле».

Ні — не в цьому була проблема. Проблема була в тому, що він надто багато уявляє.

Я подумаю про це завтра, адже завтра буде інший день»

Дитинство витікало з тебе, виходило, як повітря з пробитої шини. І одного дня ти поглянеш у дзеркало й побачиш, що на тебе звідти дивиться доросла людина.

Воно — це пекельна істота, що наче випірнула з нічних кошмарів.

«Моя мати це грала в той день, коли помер Джорджі».

до нього:
— Джорджі, ти не міг би наступного разу грюкнути дверима трохи гучніше? Може, тоді тобі пощастить розбити кілька тарілок у буфеті, якщо добре постараєшся?
— Вибач, мамо, — гукнув

Знає Бог, таке траплялося й раніше — потоп 1931 року був катастрофою,

Жах, що не припиниться наступні двадцять вісім років

Мені слід змусити тебе зжерти того капелюха, йобаний ти срако-бандит!

Гаразд. Але не крапни на ковдру, а то мама тебе вб’є.