Дорога из Освенцима

Вторая книга автора «Татуировщик из Освенцима». Рассказывает о жизни Силки Кляйн после освобождения из Освенцима.

По сути, книга тоже основана на реальных событиях, но в отличие от первой книги, где было множество реальных фактов и присутствовал художественный вымысел, тут на первый план выходит именно художественный вымысел, а фактов очень мало. Это связано с тем, что когда Хезер писала «Татуировщика», она непосредственно общалась с Лале (главным героем книги). С Силкой же пообщаться ей не удалось.

В целом, книга, как и первая, написана и переведена просто прекрасно. Отвлекаясь на мгновение, создаётся впечатление, что я не досмотрела фильм и его срочно надо досмотреть.

В 16 лет Силка попала в Освенцим. Пробыв там три года, она была осуждена русскими и отправлена в ГУЛаг в Воркуту. Сменила одну тюрьму на другую.
Воркутинский лагерь был местом добычи угля для страны. Рабочих заставляли работать в шахтах в ужасно тяжелых условиях. Не говоря уже о том, какие суровые зимы там были.
Силка делает всё возможное, чтобы выжить. Выжить самой и выжить её соседкам по бараку — её единственным подругам.

Отдельное спасибо переводчику Ирине Иванченко за перевод этой книги.

Книга прочитана мной на одном дыхание.

Зворотня сторона Радянського подвигу на сторінках даної книги.
Кожного разу, коли мова заходить про перемогу над нацистами у Другій світовій війні, багато хто з захопленням говорить про радянську армію, про те, як мужньо вона знищила представників найжорстокішого режиму Європи ХХ століття.
Але «Подорож Цильки» чудово відкриває очі читача на те, в яких умовах жили несправедливо засуджені люди, а інколи навіть — ні в чому невинні жертви концентраційних таборів, де провела три жахливих роки свого юного життя Сесилія Кляйн.
Садизм радянської міліції (і режиму в цілому) вражає не менше за нацистську Німеччину. Виснажливі роботи в Сибіру в обмін на постійний холод, голод і недоїдання, перманентні покарання та небезпеку «бути кинутим в яму». І все заради ідеології, що мінімально відрізнялася своїм слоганом від нацистського «Arbeit macht frei».
Здається, на фоні жорстокості Гітлера ми забуваємо, що і сталінський режим був таким самим втіленням негуманності, який нищив собою мільйони людей. Довше. Болісніше. Гірше.