bookmate game
ru
Gratis
Иван Нечуй-Левицкий

Микола Джеря

  • fgu69compartió una citahace 2 años
    Йому здалося, що вiн не спить i дивиться вгору на гiлля. Зелений лист на грушi став скляний. Вiн бачить через листя синє небо, бачить, як промiння сонця наскрiзь пронизує кожний листок, як тихий вiтер має листом. Лист черкається об лист i тихо дзвенить. Вiн чує, нiби той голос, та пiсня ллється на його зверху, з того листя; йому здається, що спiває кожний листок, вимовляє навiть слова, i тi слова, той голос тихесенько сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме серце. Вiн роздивляється на той дивний лист i примiчає на самiсiнькому вершечку грушi якусь дивну птицю з золотим та срiбним пiр'ям.
  • b7339280665compartió una citahace 4 años
    Ту дiвчину звали Нимидорою. Пiп був сердитий на її неслухняного батька й надав його дiтям таких iменнiв, що всi люди на селi нiяк не могли убгати їх собi в голову
  • b7339280665compartió una citahace 4 años
    дiвчата, наче сполоханi птицi, знялися
  • b7339280665compartió una citahace 4 años
    На калинi вже червонiли кетяги ягiд
  • b7339280665compartió una citahace 4 años
    Микола й почув, що в його душi лунає пiсня незнайомої дiвчини, а перед очима мрiє кругле молоде лице з чорними бровами
  • b7339280665compartió una citahace 4 años
    блищала зелена левада, млiла проти сонця чиста вода в Раставицi
  • b1004267636compartió una citahace 5 años
    колись здорового, кремезного, широкоплечого чоловiка, з довгообразим лицем та рум'яними щоками.
  • b1004267636compartió una citahace 5 años
    То був не молодий Микола з тонким станом, з парубочим веселим лицем; то був бурлака, що був ладен пити й гулять хоч весь день.
  • Катя Рубанcompartió una citahace 6 años
    Дядина моя була для мене дуже люта. Вона своїх дiтей жалувала, давала їм гостинцi, а мене все обминала. Оце було її дiти пустують, вона на їх сердиться, а на менi згонить злiсть. Вона мене й лаяла гiрше, i била гiрше, нiж своїх дiтей. До своїх дiтей було ледве доторкнеться долонею, а мене так лусне, що я не знала, де й дiтись. Нiколи я не носила нової одежi, нiколи я не мала нових кiсникiв, нової спiдничини; латана сорочка все було свiтиться на моїх плечах. Я було дивлюсь, як дядина голубить своїх дiтей, та все думаю про свою матiр: якби була жива моя мати, вона б мене пожалувала й гостинця менi принесла б, i вишила б менi квiтками сорочку
  • Катя Рубанcompartió una citahace 6 años
    Сонце високо пiдбилось вгору; надворi стало душно. Микола з Нимидорою врiзався в високе густе жито, як у лiс
fb2epub
Arrastra y suelta tus archivos (no más de 5 por vez)