Бернардо Ачаґа

немає серцевого болю, який би не лікувався прогулянкою

, а звичайною коровою, некрасивою тварю­кою, потворною, страшенно дурною, та ще й з по­ганою репутацією. Направду, мені дуже не пощастило

Корова, яка на вчинок не здатна, дурна,

полохлива або невдатна.

Щаслива корова

не має історії.

Раніше мені бракувало балансу, щоб вимірювати цінність речей; але тепер, у пустелі, я його знайшла.

більшу частину життя ми спимо, а хто погано спить, той погано живе. Той, хто погано проводить ніч, так само погано проводить день.

Той, хто втрачає нічний сон, втрачає також наступний день.

Найгірше те, що пригадувати й переносити на папір згадане не приносить жодного полегшення. Замість того, щоб зменшуватися, питання примножуються, а туга стає глибшою.

Чула, що коли створювався світ, хтось розподіляв час, і цей Хтось сказав змії:
— Ти житимеш дванадцять років.
І змія відповіла:
— Згодна.
— Ти — пʼятнадцять років, — сказав Хтось собаці.
І собака відповів:
— Згоден.
— Ти — двадцять вісім, — сказав Хтось віслюку.
Віслюк озвався:
— Я згоден.
— Ти — тридцять три, — сказав Хтось людині.
А людина на те:
— Е, ні. Я не згодна. Я хочу жити більше.
— Гаразд, ти житимеш вісімдесят вісім років, — сказав Той, Хто Розподіляв Час. — Але з цих вісімдесяти восьми тридцять три роки житимеш як людина, двадцять вісім років працюватимеш як віслюк, пʼятнадцять скнітимеш як собака, і останні дванадцять повзатимеш як змія.

Гаразд, ти житимеш вісімдесят вісім років, — сказав Той, Хто Розподіляв Час. — Але з цих вісімдесяти восьми тридцять три роки житимеш як людина, двадцять вісім років працюватимеш як віслюк, пʼятнадцять скнітимеш як собака, і останні дванадцять повзатимеш як змія.