Андрій Сем'янків

рідко замислюємося про це, але наша свідомість існує як реакція на подразники із зовнішнього середовища та від частин нашого тіла. Коли ці стимули зникають або слабшають, мозок, оберігаючи себе від порожнечі, сам конструює образи, які ми бачимо в снах, галюцинаціях чи просто заглибившись у спогади.

Фізичне тіло — це наше благословення і прокляття водночас. Біологічна в’язниця, у якій ми отримуємо інформацію з кількох невеличких вікон. Але іншого помешкання в нас поки що немає.

Діти, яким дорослі жодного разу не казали, що небо блакитне, схильні називати його колір… чорним. Варто зауважити, що діти в цьому випадку — абсолютно звичайні, без жодних фізіологічних відхилень
1
.