Ірина Ємельянова

Самосвідомість сягає своїм корінням у буддизм, представники якого вірять, що постійна гонитва людини за вічним щастям призводить до страждань. Ми відчуваємо біль, оскільки ніщо не може тривати довго. Самосвідомість скерована на те, щоб постійно бути присутніми в теперішньому часі. Тут і зараз, цієї миті, бути люблячими й добрими до себе. Тоді як наші думки зазвичай обертаються навколо майбутнього чи минулого, самосвідомість полягає в тому, щоб повертати себе в «зараз».

Бути надійним — надзвичайно цінне надбання: як у власне нашому житті, так і в житті людей, до яких ми небайдужі.
Марк Твен висловив це краще:

«Говори правду, і тоді не доведеться нічого запам’ятовувати».

розвитком технологій це завдання стало ще важчим. Ми постійно перебуваємо на зв’язку, але водночас іще більше почуваємося самотніми. Наші стосунки ускладнилися, ставши вимогливими й безладними, тож ми намагаємося навести лад за допомогою технологій. Насамперед ми стали частіше телефонувати одне одному, але не зустрічатися, тепер ми радше надішлемо повідомлення, аніж подзвонимо. Нас приваблює ілюзія зв’язку без необхідності близькості.

на мене, це не дивина, що мирна країна, де діє безкоштовна єдина система охорони здоров’я, де діти можуть навчатися в університетах, незалежно від статків батьків, де маленькі дівчатка можуть уявити себе прем’єр-міністром, названа найщасливішою державою у світі, згідно з Міжнародним оглядом питання щастя, проведеним під егідою ООН.

зрозумів дві речі. Насамперед ми можемо бути данцями, мексиканцями, індусами, арабами чи мати будь-яку іншу національність, але найголовніше те, що всі ми — люди. Ми не настільки відрізняємось одне від одного, як здається. Бажання тих, хто живе в Копенгагені, такі самі, як і в тих, хто мешкає у Гвадалахарі. Мрії мешканців Нью-Йорка, Делі та Дубаїв зорієнтовані на той самий маяк — на щастя.

о ж великі речі часто починаються з маленьких кроків.

Моя попередня книга «Маленька книга хюґе» розповідала світу про данський спосіб бути щасливим щодня. Книга заохочувала читачів зосередитися на простих задоволеннях у нашому повсякденні, і вже від першого дня виходу книги до мене надходила сила-силенна добрих відгуків з усіх кінців світу.

Бо ж великі речі часто починаються з маленьких кроків.

Згідно з дослідженням Університету Ліверпуля, опублікованим в «Американському журналі клінічного харчування», це поняття «більше» становить приблизно 25 %. І поки інші країни офіційно рекомендують дієти, якусь кількість овочів та фруктів, що необхідно вживати за день, однією з офіційних рекомендацій Франції є споживання їжі в компанії інших людей. І ми маємо прагнути робити це якнайчастіше.

«Якщо ти хочеш побудувати корабель, не треба скликати людей, планувати, ділити роботу, діставати інструменти. Треба заразити людей прагненням до безмежного моря. Тоді вони самі побудують корабель…»