Віталій Ракуленко

Добре бути найшвидшим бігуном, але не тоді, коли біжиш в неправильному напрямку.

В житті доводиться вчитися рахувати хороші дні. Складати їх до кишені й носити із собою. Тож я кладу цей день до кишені й іду собі спати.

Таємниця і кілька келихів вина. Дуже товариська, але й моторошна розвага

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко.

Убити когось легко. Сховати тіло — ось що зазвичай важко. Саме на цьому тебе й ловлять.
Але мені пощастило натрапити на годяще місце. Ба навіть бездоганне.
Я часом повертаюся — просто пересвідчитися, що все досі безпечно й надійно. Завжди так і є. Завжди так, гадаю, і буде.
Іноді я викурюю цигарку, хоч і знаю, що не слід, але це моя єдина вада

Коли око твоє спокушає тебе, вийми його.
Нехай це суворий припис, але він також приємний і праведний.

«Звучить міська сирена», — треба було залізти під парту, закрити голову руками й чекати або сигналу, що все добре, або того, що ворожі ракети зітруть тебе на порох.

Серу метеликами від щастя

Намагатися зупинити маму, коли вже її щось ужалить, — це як пробувати спинити вантажівку, що покотилася схилом, коли гальма відмовили

альфа-хвилі перестали бути хвилями, а перетворилися на високі зазубрені палі