Іноді Господь забирає у нас срібло… щоб подарувати золото. Головне — вчасно це зрозуміти. Мабуть, потрібно було Чеславі пройти через тяжкі втрати й болісні розчарування, перш ніж усвідомити — нічого не буває марним. До кожної людини приходить щастя, треба тільки дочекатися його. А ще — жити, не зраджуючи себе. Тому що інакше ти знищуєш у собі те істотне, заради чого, здається, і прийшов у цей світ.

(Inodi Gospod' zabyraje u nas sriblo… shhob podaruvaty zoloto. Golovne — vchasno ce zrozumity. Mabut', potribno bulo Cheslavi projty cherez tjazhki vtraty j bolisni rozcharuvannja, persh nizh usvidomyty — nichogo ne buvaje marnym. Do kozhnoi' ljudyny pryhodyt' shhastja, treba til'ky dochekatysja jogo. A shhe — zhyty, ne zradzhujuchy sebe. Tomu shho inakshe ty znyshhujesh u sobi te istotne, zarady chogo, zdajet'sja, i pryjshov u cej svit.)

Жанна Куява