Самотній вовк

Я б сказав, країна березового ситцю… липового штапелю і соснового вельвету.

погнав авто так безстрашно, наче він і народився вперед ногами.

це суцільне болото без просвітку й звуку, я побачив довкола себе німих смердів, які не отримують зарплатні й мовчки, як худоба, ходять на роботу, селянам платили за їхню каторжну працю гівном тієї ж таки худоби, тобто гноєм, аби сіроми вдобрили свої городи і не виздихали з голоду, і ось вони, ці забиті, затуркані смерди, з усіх останніх сил раділи, що немає війни, і відкривали роти тільки для того, щоб проклинати тих, хто здобував їм цю нікчемну суку-волю.

Але ти знаєш, що це під силу тільки елементалам, так?

Найкраще залишилося на тій дорозі, якою не повертаються.

Усе в цьому світі має свою межу і свій кінець, — кажуть Коран і Біблія, — усе, окрім Божої волі.

Найцікавіше починається тоді, коли мертві повертаються з того світу, правда ж?»

Ехо на радощах так близько схиляється до мого лівого вуха, що її соковита цицька лягає на моє плече, як генеральський погон.

«І повіє новий огонь з Холодного Яру»

прямою дорогою, як каже перша сура Корану, дорогою тих, що перебувають під гнівом