Смарагд

У хвилину відчаю він, син парторга колгоспу і циганки, що ходила з табором, вигукне: «Я і сам не знаю, хто я, але не злодій — це точно!». Коли в Афганістані смерть зазирне в очі, жалкуватиме лише, що помре, так і не пізнавши справжнього кохання. А коли виживе і кохання постукає у змучене серце — злякавшись своєї немочі, відштовхне вимріяне почуття. Та чи вдасться побороти любов йому, тепер уже ченцю Варфоломію, що дав обітницю служити Господу і людям? (U hvilinu vіdchaju vіn, sin partorga kolgospu і ciganki, shho hodila z taborom, vigukne: «Ja і sam ne znaju, hto ja, ale ne zlodіj — ce tochno!». Koli v Afganіstanі smert' zazirne v ochі, zhalkuvatime lishe, shho pomre, tak і ne pіznavshi spravzhn'ogo kohannja. A koli vizhive і kohannja postukaє u zmuchene serce — zljakavshis' svoєї nemochі, vіdshtovhne vimrіjane pochuttja. Ta chi vdast'sja poboroti ljubov jomu, teper uzhe chencju Varfolomіju, shho dav obіtnicju sluzhiti Gospodu і ljudjam?)