Usamos cookies para mejorar la experiencia en el sitio web de Bookmate y nuestras recomendaciones.
Para obtener más información, consulta nuestra Política de cookies.
Aceptar todas las cookies
Configuración de cookies
Записки Кирпатого Мефістофеля, Володимир Винниченко
uk
Володимир Винниченко

Записки Кирпатого Мефістофеля

Avisarme cuando se agregue el libro
Para leer este libro carga un archivo EPUB o FB2 en Bookmate. ¿Cómo puedo cargar un libro?
Доля видатного українського письменника Володимира Винниченка (1880 — 1951) була надзвичайно складною та бурхливою. Цей талановитий художник слова був відомим політичним діячем, який все своє життя присвятив боротьбі за побудову вільної, самостійної України. Тому не дивно, що твори його довгий час було заборонено друкувати.

Головний герой роману «Записки Кирпатого Мефістофеля» Яків Михайлюк наче не живе, а грає в життя. Все в нього відбувається легко і просто. Навіть до свого кохання він ставиться як до гри: чо­му б і не оженитися з дівчиною, яку він називає Білою Шапочкою, адже вона така гарна і мила? Але на перешкоді стає один факт: ви­являється, що у Кирпатого Мефістофеля є син, що народився проти його бажання. Гра закінчується: Михайлюку треба обирати між коханою і дитиною. І вибір цей аж надто серйозний…
más
Este libro no está disponible por el momento.
291 páginas impresas
Publicación original
2020
Año de publicación
2020
¿Ya lo leíste? ¿Qué te pareció?
👍👎

Opiniones

  • Swetlana Filipovacompartió su opiniónhace 5 años
    👍Me gustó
    🚀Adictivo
    💧Prepárate para llorar

Citas

  • Катеринаcompartió una citahace 2 años
    Як я можу піти від тої, яку сам вибрав?
    Нарешті, коли минає багато-багато часу, коли проходить оргія, я почуваю, що тепер знаю і люблю її. І раз питаюся її: що таке любов? Вона відповідає: це те, коли ніщо не існує, окрім нього.
    Значить, вона ще не любить мене.
    І знов згодом задаю їй те саме питання. Вона каже: любов — це страх загубити.
    Ні, і тепер вона ще не знає, що таке любов.
    І от, нарешті, вона сама каже мені: як дивно, я люблю світ, я люблю людей так, як ніколи не любила. Від чого ця жалість у мене, і зворушення, і така, хороша печаль? Я вже не боюсь загубити тебе, бо це ж неможливо, правда? — ми так вросли одне в одного, що я вже не розумію слова «загубить». Кого загубить? Себе?
  • Катеринаcompartió una citahace 3 años
    Мене самого зрадило життя, одібравши в мене молодість.
  • Катеринаcompartió una citahace 3 años
    Сиджу на Володимирській гірці! Внизу розлився широко Дніпро, затопивши острови і Слобідку. В далині м’якими сумирними лініями манячать дніпровські гори. На них біліє церква монастиря, звідси подібна до надмогильного пам’ятника. Ліворуч розлігся галасливий, завзятий, торговельний і брудний Поділ.

En las estanterías

fb2epub
Arrastra y suelta tus archivos (no más de 5 por vez)