Геноцид голодом/ Україна 1932–1933

призвідники геноциду розколюють суспільства, сіють ворожнечу засобами пропаганди, забирають права, масово карають жертв на смерть, а потім вдають, що нічого страшного не сталося та брешуть усьому світові. Вони прагнуть підкорити волю жертв, повністю «змінити» їхню природу та ментальність шляхом повного або часткового фізичного й морального знищення. В основі геноциду завжди лежить ненависть та презирство.

Напередодні Першої світової війни українські селянські та поміщицькі господарства збирали 43% світового врожаю ячменю, 20% – пшениці та 10% – кукурудзи. Експорт української пшениці наприкінці XIX – початку ХХ ст. відігравав важливу роль в економіці Російської імперії. У цей період Україна вважалася житницею Європи

Радянська влада за 1932 р. вилучила в українських селян 21 т золота, а за 1933 – 44,9 т.

1933 р. за мішок борошна у «торгсіні» треба було віддати 11 грамів чистого золота.

роком розгрому націоналістичної контрреволюції». «І коли сказали: бий його, націоналіста, контрреволюціонера, бий цю наволоч, бий міцніше, не бійся, – ці активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому – і колгоспи пішли вгору».

січні 1933 р. нарком закордонних справ СРСР Максим Літвінов зробив спеціальну заяву про відсутність голоду в країн

Втікачам перестають продавати квитки на залізничний та водний транспорт. Блокуються дороги до міст. Тих, хто встиг виїхати, арештовують і повертають назад.

січні 1933 р. режим забороняє виїзд селян з території України та Кубані, заселеної переважно українцями

чорні дошки», оточувалися збройними загонами міліції та радянських спецслужб. Звідти вивозили усі запаси їжі.

почали залишати уражені голодом території. Тоді було задіяно другий інструмент – ізоляція голодуючих. З цією метою був застосований режим «чорних дошок» і заборона голодуючим виїжджати за межі України.