Usamos cookies para mejorar la experiencia en el sitio web de Bookmate y nuestras recomendaciones.
Para obtener más información, consulta nuestra Política de cookies.
Aceptar todas las cookies
Configuración de cookies
Чому не Еванс, Аґата Крісті
uk
Аґата Крісті

Чому не Еванс

Avisarme cuando se agregue el libro
Para leer este libro carga un archivo EPUB o FB2 en Bookmate. ¿Cómo puedo cargar un libro?
  • I NADEJDAcompartió una citahace 2 años
    — Щось ти бліда як крейда, Френкі, — стривожено зауважив Боббі. — З тобою все гаразд?

    — Це макіяж, — пояснила вона. — Готуюся до струсу мозку. Чи ти хочеш, щоб від мене пашіло здоров’ям, коли мене заноситимуть у будинок?

    — Жінки — дивовижні створіння, — схвально підсумував молодик. — Ти схожа на хвору мавпочку.

    — Який же ти грубий! — відказала Френкі. — Так, я піду пороздивляюся біля брами «Мерровей-корту». Вона по цей бік виступу. На щастя, вартівні там немає. Коли Джордж махне своїм носовичком, а я — своїм, можеш заводити.
  • Роман Дьяченкоcompartió una citahace 10 meses
    Але вбивці завжди входять в азарт. Жадоба до вбивств росте разом із кількістю жертв.
  • Oksanacompartió una citael año pasado
    Боббі, хоч і вважав батька вбогим старим ослом, ставився до нього з великою теплотою. Тим часом превелебний Томас вважав свого четвертого сина вбогим молодим ослом
  • Oksanacompartió una citael año pasado
    — Тепер я знаю, як правильно, — сказав він, хоч нічого не знав.
  • Polina Pavlukcompartió una citael año pasado
    одне слово, зробив усе, чого робити не варто

    Угу

  • Polina Pavlukcompartió una citael año pasado
    вдарив по м’ячу, і той промчав уперед, здолавши десь
  • ivahvika1610compartió una citahace 2 años
    айрон
  • I NADEJDAcompartió una citahace 2 años
    Лист прийшов з Буенос-Айреса, від компанії «Енрікес і Далло», і якщо двома словами, то Боббі пропонували роботу в конторі з платнею тисячу фунтів на рік.

    У перші хвилини молодикові здалося, що це сон. Тисяча на рік! Він уважніше перечитав листа. Там зазначалося, що перевагу віддають колишнім військовим флоту, й натякалося, що кандидатуру Боббі хтось порекомендував (хто, не уточнювалося). Відповіді від нього очікували негайно, і він мав бути готовий вирушити до Буенос-Айреса протягом тижня.

    — Хай йому чорт! — не стримався Боббі.

    — Боббі!

    — Пробач, тату, забув, що ти тут.

    Містер Джонс прокашлявся.

    — Хотів би нагадати тобі…

    Цієї нотації, найімовірніше, довгої, слід було за будь-яку ціну уникнути. Боббі легко вдалося досягнути цього, оголосивши:

    — Мені пропонують тисячу на рік.

    Вікарій стояв, роззявивши рота, бо на мить йому забракло слів.

    «Це збило його з наміченого шляху», — задоволено подумав син.

    — Любий Боббі, я правильно зрозумів: хтось пропонує тобі тисячу на рік? Тисячу?

    — В яблучко, тату, — мовив Боббі.

    — Не може бути, — сказав вікарій.

    Боббі не образився на таку наївну недовірливість. Його власна оцінка вартості своїх умінь не надто відрізнялася від батькової.

    — Вони там, певно, зовсім подуріли, — бадьоро погодився він.

    — І хто ці люди?

    Молодик передав листа батькові. Вікарій, намацавши тремтливими руками пенсне, підозріло витріщився на написане, та все-таки спромігся уважно прочитати. Навіть двічі.

    — Неймовірно, — нарешті видобув він. — Просто неймовірно.

    — Божевільні, — промовив Боббі.

    — О! Хлопчику! — прорік його батько. — Як не крути, прекрасно бути англійцем. Чесність. Ось за що ми боремося. Завдяки флоту наші ідеали знані в усьому світі. Ах, англійські традиції! Ця південноамериканська контора побачила цінність молодого чоловіка, чесність якого лишиться непохитною, а відданість гарантованою. З англійцем завжди можна бути певним, що він гратиме…

    — За правилами, — закінчив Боббі.

    Вікарій недовірливо глянув на сина. Хотів був продов­жити далі, та щось у тоні Боббі здалося йому нещирим.

    А втім, молодик говорив з усією серйозністю.

    — І все ж таки, тату, — промовив він, — чому саме я?

    — Тобто як це чому саме ти?

    — В Англії повнісінько англійців, — відказав Боббі. — Душевних парубків, справжніх джентльменів. Чому з них усіх обрали мене?
  • I NADEJDAcompartió una citahace 2 años
    Боббі переступив з ноги на ногу.

    Якщо вже батько не розуміє, що люди жартують про те, від чого їм недобре, то що ж — батько не розуміє. Такого не поясниш. Коли смерть і трагедія входять у твоє життя, доводиться триматися.

    Але чого ще можна було чекати? Ніхто з тих, кому за п’ятдесят, цього не розуміє. Дивні в них погляди на життя.

    «Думаю, це все війна, — терпляче пояснив собі Боббі. — Вона їх прибила, і вони так і не повернулися до нормального стану».

    Молодикові було соромно за батька й шкода його.

    — Пробач, тату, — сказав він, чудово розуміючи, що всі пояснення — марні.

    Вікарієві шкода було свого сина — він здавався спантеличеним — але також і соромно за нього. Хлопчик не усвідомлював усієї серйозності життя. Навіть його вибачення були бадьорими й нещирими.

    Вони йшли додому, докладаючи нелюдських зусиль, аби знайти виправдання один одному.

    Вікарій думав: «Цікаво, коли вже Боббі знайде собі заняття?..»

    Його син думав: «Цікаво, скільки мені ще тут стирчати?..»

    А втім, вони обидва дуже любили один одного.
  • I NADEJDAcompartió una citahace 2 años
    Боббі, хоч і вважав батька вбогим старим ослом, ставився до нього з великою теплотою. Тим часом превелебний Томас вважав свого четвертого сина вбогим молодим ослом і, маючи в собі терпимості менше, ніж Боббі, постійно прагнув його «виправити».
fb2epub
Arrastra y suelta tus archivos (no más de 5 por vez)