Психологія мас

Належати до якоїсь школи — означає необхідним чином поділяти всі її забобони й упередження.

Натовп ніколи не прагнув до правди; він відвертається від очевидності, котра йому не до вподоби, й віддає перевагу поклонінню облуді, якщо лише ця облуда його причарує

найвищі монументи натовп завжди зводить тиранам, а не добрим володарям.

У натовпі дурень, невіглас і заздрісник звільняються від усвідомлення своєї нікчемності й безсилля, на зміну їм стає усвідомлення брутальної сили, скороминучої, але безмірної.

Цивілізації виникали й оберігалися маленькою купкою інтелектуальної аристократії, й ніколи — натовпом.

Знання психології натовпу виявляється у наш час останнім засобом, що є в руках державного мужа, — не для того, щоб керувати масами, бо це вже неможливо, а для того, щоб не давати їм надто багато волі над собою.

Герберт Спенсер у одній зі своїх попередніх праць стверджував, що зростання уявної свободи має супроводжуватися зменшенням істинної свободи.

Але якщо натовп здатний на вбивство, підпали й усілякого роду злочини, то він здатен також і на дуже піднесені прояви відданості, самопожертви й безкорисності, більш піднесені, ніж навіть ті, на котрі здатен окремий індивід. Якщо впливати на індивіда у натовпі й викликати у нього почуття слави, честі, релігії й патріотизму, легко можна змусити його покласти навіть власне життя. Історія багата на приклади, такі як хрестові походи й волонтери 93-го року. Лише натовп здатен до прояву найвищої безкорисливості й найбільшої відданості. Як часто натовп героїчно гинув за якесь вірування, слова чи ідеї, котрі він сам навряд чи й розумів!

Натовп так само легко стає героїчним, як і злочинним.

Мало схильні до теоретичних міркувань, маси зате дуже схильні до дії.