Жан-Поль Сартр

— Та мені, знаєш, наплювати, — сказав він, — це я просто так, щоб не мовчать.

Вона сиділа в глибині рожевої кімнати на краю ліжка, гірше ніж гола, бо геть беззахисна, ніби ваза із порцеляни

Рожева пара із запахом ірису вирвалася з кімнати і розіллялася в під'їзді