Олесь Гончар

Народився 3 квітня 1918р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959–1971р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995р. Творчість: повість «Стокозове поле», роман «Людина і зброя», книжка «Фронтові поезії», роман «Прапороносці», повість «Земля гуде», новела «За мить щастя», збірка «Новели», повість «Микита Братусь», роман у новелах «Тронка», роман «Собор» та інші.