Кларісе Ліспектор

Також невичерпною була б тема надмірного вживання. Я іноді п’ю занадто швидко, і цьому немає ради: або я фактично засинаю всередині й стаю млявою, задумливою, і думка вже не розвиднюється у просторі, або я збуджуюся, базікаючи дурниці крізь миттєві проблиски свідомості.

Що мене заспокоює, так це слова Фернанду Пессоа, якого я цитую: «Говорити — це найпростіший спосіб лишитися непізнаними».

Я не можу писати, коли мене щось непокоїть, або коли чекаю на розв’язання якихось проблем, бо у таких ситуаціях роблю усе, щоб час минув — а коли пишеш, то, навпаки, час глибшає й розширюється.