Стендаль

пані де Реналь тривожно стежила очима за рухами трьох хлопчиків. Старший, на вигляд років одинадцяти, раз у раз підбігав до парапету і намірявся на нього видертися. Лагідний голос гукав тоді Адольфа, і хлопчик відмовлявся від свого сміливого заміру.

вісімдесятирічний вер’єрський кюре

у дім кюре.Читаючи листа від маркіза де Ла-Моля, пера Франції ї найбагатшого землевласника цієї провінції, абат Шелан замислився.

пана Вально, директора притулку для бідних,

Вер'ерський мер завдячував своєю репутацією дотепної і гарновихованої людини півдесятка жартів, успадкованих ним від дядька. Старий капітан де Реналь

Він був дуже незадоволений Жюльєном, а проте пан де Реналь пропонував тому несподівану платню — триста франків на рік, з харчами і навіть з одягом.

Жюльєн сидів верхи на бантині

він сумно глянув на потік, куди впала його книжка: це був його улюблений «Меморіал Святої Єлени».

Це був тендітний, невисокий на зріст юнак вісімнадцяти чи дев'ятнадцяти років, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і орлиним носом.

Усі домашні зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька. У святкових іграх на міській площі він завжди був битий