Марія Матіос

Так що тішитися треба, поки живий

І ці, мініатюрні здалека, розкидані між срібними, блискучими снігами темні цятки хат світилися тепер веселими вертепними звіздами; і чорніли між хатами тонкі вервечки колядників і маланкарів, як плетені пастуші батіжки.

Притуляться головами - і мовчать, лиш тереблять одне одному гарячі пальці, та хіба що на мить покладе Матронка голову в чоловікові коліна - і слухають… слухають.

Люди такі - брехати вміють ліпше, ніж правду казати.

Так що Михайло, зачувши рідну, а не румунську мову від того, хто увесь час тримав бука над селом, закашлявся.

Правдивій людині не шкода навіть своє віддати

Може прийти такий час, що будемо, як миші, шукати зернятка, а його не буде кому дати

Нервові люди не можуть заспокоїти других людей.

лиш шукай свою жінку, бо то твоя найбільша приятелька, а більше чоловікові в цім світі ніхто не є приятелем.

Людина, коли щаслива, - вона гонорова. Інших недобачає.